Міжнародне право та захист прав людини у воєнний час

Стаття присвячена актуальній проблематиці забезпечення захисту прав людини в умовах збройного конфлікту, зокрема у контексті збройної агресії Російської Федерації проти України. Автори обґрунтовують необхідність удосконалення правових механізмів захисту прав людини під час війни, особливо в умовах...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Main Authors:	S. S. Korol’ov, A. I. Ignatieva, A. I. Garaz
Format:	Article
Language:	English
Published:	Uzhhorod National University 2025-07-01
Series:	Аналітично-порівняльне правознавство
Subjects:	міжнародне гуманітарне право права людини збройний конфлікт захист цивільного населення міжнародне право Європейський суд з прав людини
Online Access:	http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/335021
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!

_version_	1839630090059644928
author	S. S. Korol’ov A. I. Ignatieva A. I. Garaz
author_facet	S. S. Korol’ov A. I. Ignatieva A. I. Garaz
author_sort	S. S. Korol’ov
collection	DOAJ
description	Стаття присвячена актуальній проблематиці забезпечення захисту прав людини в умовах збройного конфлікту, зокрема у контексті збройної агресії Російської Федерації проти України. Автори обґрунтовують необхідність удосконалення правових механізмів захисту прав людини під час війни, особливо в умовах воєнного стану, окупації, примусового переміщення населення. Визначено, що порушення прав і свобод людини в таких умовах є системними і масштабними, що свідчить про недостатню ефективність чинних міжнародно-правових інструментів. У дослідженні охоплено широкий спектр міжнародно-правових актів, що регулюють захист прав людини у воєнний період. Зокрема, аналізується значення міжнародного гуманітарного права (МГП) та міжнародного права прав людини (МППЛ), їхнє функціональне співвідношення і взаємодія в умовах збройного конфлікту. Підкреслено, що обидві галузі мають спільну мету – забезпечення захисту людської гідності, проте відрізняються за сферою дії та умовами застосування. Увага акцентується на праві на життя як основоположному та абсолютному праві, що має характер jus cogens та підлягає захисту навіть у період воєнного стану. Особливої уваги надано правовому регулюванню статусу учасників збройного конфлікту (комбатантів, hors de combat, військовополонених), а також цивільного населення, що потребує спеціального захисту. Розкрито зміст Женевських конвенцій 1949 року та Додаткових протоколів до них, їх роль у системі міжнародного гуманітарного права. Визначено, що Україна є стороною зазначених міжнародних договорів, що зумовлює обов’язковість їх застосування у внутрішньому правопорядку, зокрема через норми прямої дії та положення Кримінального кодексу України (ст. 438 КК України). У статті розглянуто практичні проблеми правозастосування у період збройного конфлікту, зокрема з боку держави-агресора. Зроблено акцент на необхідності кримінального переслідування за порушення норм МГП, а також на зобов’язанні держав забезпечувати дотримання міжнародних стандартів у сфері захисту прав людини. Підкреслено значущість міжнародних механізмів контролю, однак водночас вказано на їх обмежену ефективність, зокрема в умовах гібридних воєн і правової невизначеності. Окремо проаналізовано юрисдикцію Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), його підходи до оцінки порушень прав людини в умовах воєнного конфлікту. Автори зазначають, що ЄСПЛ, хоча і не застосовує напряму норми МГП, оцінює ситуації відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не надаючи правової кваліфікації діям сторін конфлікту як воєнним злочинам. Це свідчить про певну розбіжність у підходах до кваліфікації порушень. У висновках автори наголошують на необхідності гармонізації міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини у правозастосовній практиці, удосконалення механізмів захисту постраждалих від війни, а також посилення відповідальності за порушення норм права під час збройних конфліктів. Підкреслено, що лише завдяки консолідації зусиль держав, міжнародних організацій та громадянського суспільства можливо забезпечити належний захист прав людини у воєнний час.
format	Article
id	doaj-art-c7e56b70f2f64f0c8dbd4d0d0c49fa71
institution	Matheson Library
issn	2788-6018
language	English
publishDate	2025-07-01
publisher	Uzhhorod National University
record_format	Article
series	Аналітично-порівняльне правознавство
spelling	doaj-art-c7e56b70f2f64f0c8dbd4d0d0c49fa712025-07-14T11:03:39ZengUzhhorod National UniversityАналітично-порівняльне правознавство2788-60182025-07-013310.24144/2788-6018.2025.03.3.49Міжнародне право та захист прав людини у воєнний часS. S. Korol’ov0A. I. Ignatieva1A. I. Garaz2кандидат історичних наук, доцент, полковник, начальник кафедри загальновійськових дисциплін Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрогокандидатка педагогічних наук, викладачка кафедри загальновійськових дисциплін Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрогокурсант 3 курсу 1 групи Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Стаття присвячена актуальній проблематиці забезпечення захисту прав людини в умовах збройного конфлікту, зокрема у контексті збройної агресії Російської Федерації проти України. Автори обґрунтовують необхідність удосконалення правових механізмів захисту прав людини під час війни, особливо в умовах воєнного стану, окупації, примусового переміщення населення. Визначено, що порушення прав і свобод людини в таких умовах є системними і масштабними, що свідчить про недостатню ефективність чинних міжнародно-правових інструментів. У дослідженні охоплено широкий спектр міжнародно-правових актів, що регулюють захист прав людини у воєнний період. Зокрема, аналізується значення міжнародного гуманітарного права (МГП) та міжнародного права прав людини (МППЛ), їхнє функціональне співвідношення і взаємодія в умовах збройного конфлікту. Підкреслено, що обидві галузі мають спільну мету – забезпечення захисту людської гідності, проте відрізняються за сферою дії та умовами застосування. Увага акцентується на праві на життя як основоположному та абсолютному праві, що має характер jus cogens та підлягає захисту навіть у період воєнного стану. Особливої уваги надано правовому регулюванню статусу учасників збройного конфлікту (комбатантів, hors de combat, військовополонених), а також цивільного населення, що потребує спеціального захисту. Розкрито зміст Женевських конвенцій 1949 року та Додаткових протоколів до них, їх роль у системі міжнародного гуманітарного права. Визначено, що Україна є стороною зазначених міжнародних договорів, що зумовлює обов’язковість їх застосування у внутрішньому правопорядку, зокрема через норми прямої дії та положення Кримінального кодексу України (ст. 438 КК України). У статті розглянуто практичні проблеми правозастосування у період збройного конфлікту, зокрема з боку держави-агресора. Зроблено акцент на необхідності кримінального переслідування за порушення норм МГП, а також на зобов’язанні держав забезпечувати дотримання міжнародних стандартів у сфері захисту прав людини. Підкреслено значущість міжнародних механізмів контролю, однак водночас вказано на їх обмежену ефективність, зокрема в умовах гібридних воєн і правової невизначеності. Окремо проаналізовано юрисдикцію Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), його підходи до оцінки порушень прав людини в умовах воєнного конфлікту. Автори зазначають, що ЄСПЛ, хоча і не застосовує напряму норми МГП, оцінює ситуації відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не надаючи правової кваліфікації діям сторін конфлікту як воєнним злочинам. Це свідчить про певну розбіжність у підходах до кваліфікації порушень. У висновках автори наголошують на необхідності гармонізації міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини у правозастосовній практиці, удосконалення механізмів захисту постраждалих від війни, а також посилення відповідальності за порушення норм права під час збройних конфліктів. Підкреслено, що лише завдяки консолідації зусиль держав, міжнародних організацій та громадянського суспільства можливо забезпечити належний захист прав людини у воєнний час. http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/335021міжнародне гуманітарне правоправа людинизбройний конфліктзахист цивільного населенняміжнародне правоЄвропейський суд з прав людини
spellingShingle	S. S. Korol’ov A. I. Ignatieva A. I. Garaz Міжнародне право та захист прав людини у воєнний час Аналітично-порівняльне правознавство міжнародне гуманітарне право права людини збройний конфлікт захист цивільного населення міжнародне право Європейський суд з прав людини
title	Міжнародне право та захист прав людини у воєнний час
title_full	Міжнародне право та захист прав людини у воєнний час
title_fullStr	Міжнародне право та захист прав людини у воєнний час
title_full_unstemmed	Міжнародне право та захист прав людини у воєнний час
title_short	Міжнародне право та захист прав людини у воєнний час
title_sort	міжнародне право та захист прав людини у воєнний час
topic	міжнародне гуманітарне право права людини збройний конфлікт захист цивільного населення міжнародне право Європейський суд з прав людини
url	http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/335021
work_keys_str_mv	AT sskorolov mížnarodnepravotazahistpravlûdiniuvoênnijčas AT aiignatieva mížnarodnepravotazahistpravlûdiniuvoênnijčas AT aigaraz mížnarodnepravotazahistpravlûdiniuvoênnijčas

Міжнародне право та захист прав людини у воєнний час

Similar Items