Методологічні проблеми міждисциплінарних досліджень миру
Зростання напруженості у світі та загроза глобального самознищення людської цивілізації детермінували появу нових міждисциплінарних наук, які мають на меті дослідження способів розв’язання суперечностей та підвищення ефективності мирного процесу. Після Другої світової війни проблеми миру стали об’єк...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Kuras Institute of Political and Ethnic Studies of the National Academy of Sciences
2021-07-01
|
| Series: | Політичні дослідження |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/235379 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Зростання напруженості у світі та загроза глобального самознищення людської цивілізації детермінували появу нових міждисциплінарних наук, які мають на меті дослідження способів розв’язання суперечностей та підвищення ефективності мирного процесу. Після Другої світової війни проблеми миру стали об’єктом наукового дослідження кількох дисциплін: полемології, іренології, конфліктології й вивчення миру, які співіснували та конкурували у питаннях методів і способів пізнання і досягнення миру. Протягом 1960−1980 рр. пріоритетне місце посіло вивчення миру, яке розширило і поглибило об’єкт і методи дослідження та трансформувалося в дослідження миру − міждисциплінарну наукову галузь вивчення й аналізу передумов формування міцного миру. Дослідження миру поєднувало дослідження конфліктів, дослідження розвитку, філософсько-етичні роздуми, історичний контекст та теорію міжнародних відносин. У дослідженні миру викристалізувалися дві основні школи. Американська традиційна школа (Дж. Бартон) займалася переважно підтриманням миру шляхом аналізу національних інтересів, міждержавних відносин, контролю над озброєннями, роззброєнням, балансом сил, методами встановлення миру „зверху”. Скандинавська критична школа (Й. Ґалтунґ, Б. Роллінґ, К. Боулдінґ), ґрунтуючись на оновленій соціальній доктрині католицької церкви (енцикліки Іоанна ХХІІІ, Павла VI), вивчала глибинні основи конфлікту та розробила теорію позитивного миру як стану відсутності не тільки безпосереднього, але й структурного насильства. На початку ХХІ ст. дослідженням миру як академічною дисципліною займається понад 300 наукових осередків та університетів.
Сучасні дослідження миру фокусуються на проблематиці зміни клімату, тероризмі, сталому розвитку, занепалих державах, порушеннях прав людини. Методологічною проблемою дослідження миру є певна неусталеність термінології. Р. Зайдельман висловився про дослідження миру як про „дисципліну на стадії немовляти”. Можна прогнозувати, що перехід до гібридного типу війн та виникнення нових загроз міжнародній безпеці стимулюватимуть появу нових напрямів досліджень миру.
|
|---|---|
| ISSN: | 2786-4774 2786-4782 |