Православ’я в процесі політичних трансформацій посткомуністичного простору
У соціальних науках вважається загальновизнаним, що від кінця 1970-х рр. світ стає свідком великого повернення релігії у світову політику і міжнародні відносини. Парадигмальні зміни у сприйнятті досі неоціненного виміру політичних процесів були викликані, серед іншого, цілою низкою подій, які ман...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Kuras Institute of Political and Ethnic Studies of the National Academy of Sciences
2021-07-01
|
| Series: | Політичні дослідження |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/235504 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| _version_ | 1839649369007063040 |
|---|---|
| author | Віктор Єленський |
| author_facet | Віктор Єленський |
| author_sort | Віктор Єленський |
| collection | DOAJ |
| description |
У соціальних науках вважається загальновизнаним, що від кінця 1970-х рр. світ стає свідком великого повернення релігії у світову політику і міжнародні відносини. Парадигмальні зміни у сприйнятті досі неоціненного виміру політичних процесів були викликані, серед іншого, цілою низкою подій, які маніфестували нову роль релігії в політиці. З-поміж цих подій − вибухове релігійне піднесення у країнах, де Православ’я є релігією більшості населення, яке почалося ще до розпаду СРСР та СФР Югославії.
Православ’я є релігією більшості у європейських 12 країнах, і всі вони (окрім Греції та Кіпру) є посткомуністичними державами. Під цим оглядом розмірковування над еволюцією Православ’я є значною мірою розмірковуванням над феноменом посткомуністичного політичного розвитку.
У статті розглядається контекст, в якому Православ’я надає посткомуністичним державам необхідний символізм, утворює спільне ідеологічне підґрунтя для лівих і правих, не лише колишніх комуністів і колишніх дисидентів, але й для великої частини колишнього „радянського народу”, який втратив відчуття належності й прагне винайти нову ідентичність. Православні церкви, які розглядають себе і сприймаються як історичні охоронці народності, національних цінностей і, доволі часто, як гаранти самого існування нації, пропонують себе на роль головних акторів у процесі будівництва нових ідентичностей. Зокрема, Православ’я стає провідним рушієм пробудження колективної ідентичності для спільнот, які змагаються з „іншими”, особливо, якщо ті є носіями інших релігій. Це стає очевидним у цілій низці епізодів, які позначили ще першу посткомуністичну декаду. Військові конфлікти в колишній Югославії, на Північному Кавказі, у Закавказзі набули значної релігійної тональності; релігія швидко перетворилася на фактор національно-політичної мобілізації.
Водночас прагнення нових незалежних держав до здобуття незалежності їхніх церков від Москви і Белграда створило потужне геополітичне джерело напруги. Надання автокефалії Православній церкві України, яке зіткнулося зі жорстоким спротивом з боку Російської держави, засвідчило, по-перше, як далеко може зайти Росія для збереження еклезіального контролю над Україною. А також, по-друге, яку роль Православ’я як символічний та інституційний ресурс відіграє в сучасних політичних процесах.
|
| format | Article |
| id | doaj-art-74a7323f5a384e1ca7bdaec7cc690e26 |
| institution | Matheson Library |
| issn | 2786-4774 2786-4782 |
| language | English |
| publishDate | 2021-07-01 |
| publisher | Kuras Institute of Political and Ethnic Studies of the National Academy of Sciences |
| record_format | Article |
| series | Політичні дослідження |
| spelling | doaj-art-74a7323f5a384e1ca7bdaec7cc690e262025-06-27T10:17:40ZengKuras Institute of Political and Ethnic Studies of the National Academy of SciencesПолітичні дослідження2786-47742786-47822021-07-011Православ’я в процесі політичних трансформацій посткомуністичного просторуВіктор Єленський0Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України У соціальних науках вважається загальновизнаним, що від кінця 1970-х рр. світ стає свідком великого повернення релігії у світову політику і міжнародні відносини. Парадигмальні зміни у сприйнятті досі неоціненного виміру політичних процесів були викликані, серед іншого, цілою низкою подій, які маніфестували нову роль релігії в політиці. З-поміж цих подій − вибухове релігійне піднесення у країнах, де Православ’я є релігією більшості населення, яке почалося ще до розпаду СРСР та СФР Югославії. Православ’я є релігією більшості у європейських 12 країнах, і всі вони (окрім Греції та Кіпру) є посткомуністичними державами. Під цим оглядом розмірковування над еволюцією Православ’я є значною мірою розмірковуванням над феноменом посткомуністичного політичного розвитку. У статті розглядається контекст, в якому Православ’я надає посткомуністичним державам необхідний символізм, утворює спільне ідеологічне підґрунтя для лівих і правих, не лише колишніх комуністів і колишніх дисидентів, але й для великої частини колишнього „радянського народу”, який втратив відчуття належності й прагне винайти нову ідентичність. Православні церкви, які розглядають себе і сприймаються як історичні охоронці народності, національних цінностей і, доволі часто, як гаранти самого існування нації, пропонують себе на роль головних акторів у процесі будівництва нових ідентичностей. Зокрема, Православ’я стає провідним рушієм пробудження колективної ідентичності для спільнот, які змагаються з „іншими”, особливо, якщо ті є носіями інших релігій. Це стає очевидним у цілій низці епізодів, які позначили ще першу посткомуністичну декаду. Військові конфлікти в колишній Югославії, на Північному Кавказі, у Закавказзі набули значної релігійної тональності; релігія швидко перетворилася на фактор національно-політичної мобілізації. Водночас прагнення нових незалежних держав до здобуття незалежності їхніх церков від Москви і Белграда створило потужне геополітичне джерело напруги. Надання автокефалії Православній церкві України, яке зіткнулося зі жорстоким спротивом з боку Російської держави, засвідчило, по-перше, як далеко може зайти Росія для збереження еклезіального контролю над Україною. А також, по-друге, яку роль Православ’я як символічний та інституційний ресурс відіграє в сучасних політичних процесах. http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/235504релігія і політика, Православ’я, посткомуністичні трансформації |
| spellingShingle | Віктор Єленський Православ’я в процесі політичних трансформацій посткомуністичного простору Політичні дослідження релігія і політика, Православ’я, посткомуністичні трансформації |
| title | Православ’я в процесі політичних трансформацій посткомуністичного простору |
| title_full | Православ’я в процесі політичних трансформацій посткомуністичного простору |
| title_fullStr | Православ’я в процесі політичних трансформацій посткомуністичного простору |
| title_full_unstemmed | Православ’я в процесі політичних трансформацій посткомуністичного простору |
| title_short | Православ’я в процесі політичних трансформацій посткомуністичного простору |
| title_sort | православ я в процесі політичних трансформацій посткомуністичного простору |
| topic | релігія і політика, Православ’я, посткомуністичні трансформації |
| url | http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/235504 |
| work_keys_str_mv | AT víktorêlensʹkij pravoslavâvprocesípolítičnihtransformacíjpostkomunístičnogoprostoru |