«Теоретичний піанізм»: у пошуках досконалого прийому
Проаналізовано наукову літературу (праці Л. Деппе, Ф. А. Штейнгаузена; Р. М. Брейтгаупта), де прийом тлумачиться як форма руху і являє собою найелементарнішу, базову й водночас універсальну (технічну, художню) «опору» піанізму. Протягом історичного розвитку фортепіанного виконавства і науки про ньо...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Kharkiv State Academy of Culture
2018-02-01
|
| Series: | Культура України |
| Online Access: | http://ku-khsac.in.ua/article/view/127384 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Проаналізовано наукову літературу (праці Л. Деппе, Ф. А. Штейнгаузена; Р. М. Брейтгаупта), де прийом тлумачиться як форма руху і являє собою найелементарнішу, базову й водночас універсальну (технічну, художню) «опору» піанізму. Протягом історичного розвитку фортепіанного виконавства і науки про нього утвердився тісний зв’язок піанізму та прийому(-ів) як способу його реалізації. Одним з типів піанізму, що оснований на специфічному трактуванні піаністичних прийомів, є так званий теоретичний піанізм (межа ХІХ—ХХ ст.), концепція якого зумовлена безпосереднім зв’язком з виконавською практикою. Історичне значення теоретичного піанізму, згідно з концепцією засновника школи Л. Деппе, полягає у ствердженні як «досконалого прийому» обертально-дуго - й колоподібної форми руху.
|
|---|---|
| ISSN: | 2410-5325 2522-1140 |